***

ЯК ДОБРЕ У СЕЛІ

Морозний ранок. Став на лижі,
І в ліс. Сніжок під лижами хрумтить.
Зустрів лисицю – очі хижі.
І заєць під ялинкою тремтить.

Він, бідолага, думає – сховався.
Сидить тихенько вухами пряде.
Я тільки-но  до нього обізвався –
Так він як дрімоне, злякавсь мене!

Мені так радісно! Прямую далі.
Переді мною ошатний чорноліс.
Блищать сніжинки, як корали.
Стоїть ліворуч самотній верболіз.

За верболозом терлуються косулі.
Там озерявина, під снігом є трава.
Пасуться , та про засторогу не забули.
Десь хруст – і наче вітром їх здува.
Зробивши коло, вертаюся до хати.
Стомився, та якось легко на душі.
Клопоче біля столу мати,
Готові к сніданку пиріжки.

Як добре у селі і біля лісу.
Отут уся краса і сенс життя.
Схід сонця – наче відблиск спису.
Це і моє, і наше майбуття.