Роки міняють візерунки на долонях,
Життя біжить, мов стрімкая ріка...
Та почуття мої ніяк не охолонуть,
Хіба ж від себе зможеш ти тікать?
Сховались на очах безжалістнії зморшки,
Та блиск очей і досі ще не згас.
Цей невблаганний час... і пристрасний, і жорсткий...
Чи, може, подарує він ще шанс?
Малюнки долі та кохання на долонях...
І знову доля випробує нас...
Чи вдасться вирватись із сірих днів полону,
Чи зможу хоч на мить спинити час?
6 січня 2014
На русском http://www.stihi.ru/2016/01/08/7073