Годинник вистукуе... темiнь i тиша.
На серцi неспокiй i думи сумнi.
Нестерпно i болiсно знову менi
За бiдну краiну. Свiй бiль заколишу
Неначе дитятко... хай спить бiля неньки.
Знов розпач i втрати… солона сльоза.
В душi почуттiв незбагненних гроза,
На щастя крихке сподiвання й тоненьке.
Зiрки загорiлись у темрявi ночi.
Ось Янгол на вухо: «Борись!» прошепоче.
Враз розпачу морок накрие весь свiт.
А я дослухаюся голосу серця.
Я вiрю у друзiв, що вiрнiсть озветься.
I мрiю про волю уже стiльки лiт.