Я знов у рідному краю
І з радістю я впізнаю
Вербу стару, стежинку в ярі,
Все ті ж летять легенькі хмари.
На схилах древнього ярка
В жовтеньких квітках, як в зірках,
Зелені чудо-гобелени,
І де-не-де ростуть ще клени.
А терен як розрісся! Гай!
Кістянки в кошики збирай!
Джерельце з чистою водою,
Струмок біжить попід горою.
Мале дівча кричить: «Гиля!».
Пасеться припнуте теля.
Старий колодязь похилився,
Пливе в воді торішнє листя.
— Люблю тебе я, рідний краю,
Нової зустрічі чекаю!
Живи, рідненький, процвітай!
Хай світлим буде небокрай!
15.03.2003 року.
Світлина з інтернету
********************************