Перевод: Светланы Груздевой
http://www.stihi.ru/2014/01/03/196
Плела - не ворожила, в’язала не вузли,
Кофтину положила в пакунок, щоб звезли
У ті краї, де холод, де вітер рве усе,
Дерева теж там голі, і клин летить гусей,
Кричать, що відлітають! З пір’їн-снігів не пух…
Та їх кружляла зграя під тиском сильних хуг.
Вогонь вікно вітає - від свічки гар іде.
Сидиш один ти з краю, чекаєш новий день.
Ген, з поля їдуть сани, коня жене старий.
Везуть пакунок гарний, наповнений із мрій!
А мріяв про кофтину, цигарки чи листа?
Приміряв: «Вже не скину!» Цигарку взяв, не став
Курити, а поглянув на списаний папір,
Очам, мов у тумані… Сльоза врятує зір…
Читає мовчки, довго, а дихає – ледь-ледь…
Пройтись – не має змоги, не чують ноги твердь…
Слова останні теплі цілує у листі!
І поле стало степом, а він орлом летить
До рідної хатини, ставок там і верба.
Чи думку відстань спинить? Накине сніг, хіба…