Дощi холоднi припадали до вiкна,
Просилися: «Пустiть мерщiй до хати!
Не будемо у вас бешкетувати,
I нiчки темноi не рватимем сукна.
О, дайте нам крихiточку тепла!
I заховайте нас вiд злого вiтру.
Краплинку дайте сонячного свiтла!
Нам не злетiти з мокрого крила».
Схололи сонця теплi промiнцi,
Схилився в полi сонях обважнiлий.
А мiсяць в небi молодий, несмiлий,
Свiтив на долi чорнi камiнцi.
Життя проходить… день прилiг вмирати.
Камiння долi час прийшов збирати.