Коли сонячно
Шон Маклех
«Людина створена не для того, щоб отримувати поразки.
Людину можна знищити, але перемогти її неможливо.»
(Ернест Гемінгвей)
Колись в молодості – ще у студентські роки я відвідував спіритуалістичний клуб «Зелена лампа» в Дубліні. Там збиралась молодь, що захоплювалась містикою, що була популярна в певних колах молоді в ті роки. У клубі було кілька груп – кожна зі своїми уявлення про потойбічний світ і зі своїми фантазіями. У нашому вузькому колі було прийнято викликати духи великих художників (бо ми чомусь вважали, що тільки їм дано блукати безтілесно у Всесвіті і спілкуватися з досі тілесно втіленими) і розмовляти з ними про їх картини. Згадавши раптом ті роки і себе в ті роки я написав таке:
Попрошу Вінсента ван Гога
Насмалювати мені знову
«Соняшники» -
Помріяти хочу
У світі вічного світла,
Де крім радості
Душа сповнена
Сонцем одвічним.
Попрошу Дмеймса МакНейла Віслера
Зобразити мені кольорами загадку,
Дивну таємницю буття
В ноктюрнах блакиті і срібла,
Сірості й золота.
Попрошу Клода Моне
Зобразити мені ще раз копиці –
Життя нашого невловимі миттєвості.
Чи може попрошу Тулуз-Лотрека
Завести мене знову у свій світ химерний
Світу людських сутінок…
Але ні!
Я попрошу Ежена Делакруа
Намалювати мені ще раз –
Тільки не на полотні
А в повітрі мого міста
Картину шаленого пориву –
«Свободу на барикадах»!
...
Когда солнечно.
Шон Маклех
« Человек создан не для того, чтобы получать поражения.
Человека можно уничтожить, но победить его невозможно. »
(Эрнест Хемингуэй)
Когда-то в молодости - в студенческие годы я посещал спиритуалистический клуб «Зеленая лампа » в Дублине. Там собиралась молодежь, увлекалась мистикой, которая была популярна в определенных кругах молодежи... в те годы.
... В клубе было несколько групп - каждая со своими представлениями о потустороннем мире... (и со своими фантазиями.
... В нашем узком кругу было принято вызывать духи великих художников (потому что мы почему-то считали, что только им дано бродить бестелесно во Вселеноой... и общаться) С еще телесно воплощенными и разговаривать с ними... об их картинах.
Вспомнив те годы. И себя (в те годы я написал:
Попрошу...
Винсента ван Гога!
Нарисовать мне...! Снова... «Подсолнухи».
(помечтать хочу...
В мире... вечного! Света.
Где... (кроме радости...
... душа полна. Солнцем... вечным.
Попрошу...
Дмеймса Макнейл Вислера...!
Изобразить мне. Цветами... загадку!
... эту странную. Тайну... бытия. В Ноктюрнах.
Из... лазури и серебра. Серости... и. Золота...
... попрошу. Клода Моне.
(изобразить...!) Мне...
... еще...!! Раз. КОпны...!
Жизни нашей...
(неуловимые...) Мгновения.
... может ещё. Попрошу... Тулуз - Лотрека...
(завести меня...
Снова!! В свой... мир.
Причудливей.
(мира...!) Человеческих. Сумерек...
...
Но нет!
...
Я попрошу... Эжена Делакруа...!
... попрошу. Нарисовать мне... еще. Раз!!
(только...
Не на холсте...
А! В воздухе!! Моего... города!!
...
Картину...
...
... картину. Безумного...!!
Порыва!
...
« Свободу... на. Баррикадах...!! »