Життя мінливе як прогноз погоди,
Як вітер у пустелі, та завжди
Замість тієї вчасної нагоди
Прошепотіти зачекай, зажди –
Жене нас в шию та товкає в спину,
Рожеві окуляри начепив.
Цей поспіх без перерви, без зупину,
Без удержу, аби щось їв та пив!
Немає часу, щоби щось змінити,
Немає хисту передбачити.
З середини як можна не загнити?
Хіба сумління що віддячити?!
По головам, по трупам щоб не бігти,
Щоби ніхто нічим не докоряв.
Було б заради чого рвати кігті:
Хоча би хтось хоч трохи довіряв!
До роскоші в нас тяга наполегла,
Як тягнуться до сонечка гілки.
Помилка на помилці, наче цегла,
Хоча життя руйнують помилки.
Проблему за проблемою створити –
Вирішувати: наш життєвий сенс.
Вдалося – потрапляєш в фаворити,
А ні – тобі ціна не більш за пенс!
Знаходимо їх, як болото свині,
І лінимось самі свій хрест тягти.
Тому комусь залишимося винні,
Не встигнемо комусь допомогти.
Де правда, де брехня - вже не важливо:
Тобі брехали - іншим брешеш ти.
І вирватися з кола не можливо,
І самому від себе не втекти.
А з’явиться бажання обернутись,
Поглянути на свій недовгий шлях –
Не поспіваєш навіть озирнутись,
Як вже забито твій останній цвях!