Тарас Шевченко
Широкий Днепр объятый рёвом,
У берегов призывный стон,
И ветер вербы в воду клонит,
И волны высятся горой!
В ту пору свет едва струила
Меж туч глядящая луна,
Что лодка средь морской стихии —
То лик сокры, то вновь видна.
ІІ вариант 2-ой строфы
В ту пору свет едва струила
Луна из мутных облаков -
Кораблик средь морской стихии:
То утопал, то виден вновь.
Ещё не пел и третий петел,
Нигде не слышно уст людских,
Лишь скрипы ясеня столетня
И сов в дубравах пересвист.
Вариант перевода с украинского
Ангелины Соломко
Тарас Шевченко
Причинна (уривок із поеми)
Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилі підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав
Неначе човен в синім морі —
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів;
Сичі в гаю перекликались
та ясен раз у раз скрипів.