В холодний грудневий вечір…
Дерева зима мереживом виткала,
Вітер на небі грається хмарами,
А місяць так дивно
– то є, то не видно,
Як хтось величезним блима ліхтариком.
Сніг вже не ковдрою – місивом мокрим,
Всі перехожі скоцюрблено-лічені.
Біла крупа – за комір, на щоки,
Фари кружіння снігу підсвічують…
…Як ти?
Чи тепло тобі на душі?
Чи не болить тобі?
Чи не сумується?
Світиш, як завжди ти, чи збайдужІв?
Милий, наснись мені…
Серце хвилюється…