В моэму дивному та трохи нудному житті,
З'явилась квітка. Жовта, тепла квітка.
Вона росте посеред лісу, у траві
І розкриваэ пелюсточки свої зрідка.
Її зустрів я вранці, восени,
У день холодний, повний хмар і вітру.
Я йшов по лісу, посеред жалкої кропиви,
Вона стояла, не менш жалка, але така тендітна.
На ту галявину я часто заглядав,
Своэю квіткою міг днями милуваться.
Красуню цю, я своїм друзям показав,
Але ніхто не розділяэ мого щастя.
І вирішив собі я в дім її забрати,
Нехай дозволить, щоб красою її вмився.
Побіг я на галявину, красу шукати,
Нема моэї квітки, зірвали. Запізнився.