Зійшлися люди на майдані,
Як це бувало вже не раз.
Ми йти в Європу забажали,
Та тільки знов, щось негаразд.
Прийняти нас там не готові,
А може бути навпаки.
Чому такі ми безтолкові?
На місті топчімось роки.
Іти усі нам заважають,
В громаді нашій роздирай,
Один другого зневажає,
Протистояння через край.
У нас усе не так, як треба,
Свавілля і нахабство у честі,
Не допоможе нам і небо,
Історію паплюжимо в багні.
Звучить чужа, не рідна мова,
На цьому робимо розбрат,
«Зомбує» нас перо і слово,
Йдемо все дивлячись назад.
Чому роки розбрат між нами?
Протистояння Заходу і Сходу
І живимо давно ми ворогами,
Коли єдиним станемо народом?
Щоби було у нас порозуміння,
Одна мета і ціль була єдина.
В Європу приймуть без сумління,
Така їм і потрібна Україна.
Майдани нам, не допоможуть,
Бо долю криком не змінити.
За неї, люди, битися негоже,
Ми це повинні зрозуміти.
Повагу й милість проявляйте,
Не піддавайтеся брехні,
Протистоянь не допускайте,
І не живіть, прошу, у злі.
Людей не можна зневажати,
Топтати гідність їх і честь,
Тільки «ганьба!» усе кричати,
У нас слова і інші єсть.
До інших треба дослухатись,
І поважати вибір їх,
А коли треба - об’єднатись,
Не допускати в душу гріх.
Бо небо за гріхи карає,
Не буде прощення, пойміть!
Жорстокість Бог не поважає,
На злочини краще не йдіть.
Живіть у мирі і любові,
Навчайтесь поважати всіх,
Не допускайте, люди, крові,
Нехай лунає тільки сміх!
Закони треба поважати,
Щоб не робити помилок.
Повинні всі запам’ятати,
Хто думає – тому допомагає Бог!