Вiдпочили

 

Завели куми розмову,
Після випитих чарок.
Заплітатись стала мова,
Дай послухаю разок.

Говорили красномовно,
Розпустивши язики,
Все було у них чудово,
Перейшли і на плітки.

Чув Іване як Галина
Покохала Василя?
Їх «посватала» калина,
Звідки знаю про це я?

Все село про це говорить,
Розпускаючи плітки,
Як Галина верховодить,
І підносить гарбузи.

А вона така вродлива,
Прикрашає білий світ,
А як поведе очима,
Забуваєш скільки літ!

Я Галину, теж кохаю,
Поглядаю як іде,
Хоч вза’ємності немаю,
Мені в цьому не везе.

Зізнававсь Микола куму,
Первака в стакан налив.
Ти Іване нагнав суму,
Я ж Галину так любив.

Жінки наче подуріли,
Вередують з ранніх літ,
Ореол собі створили,
Хочуть жити без клопіт.

Нами все перебирають,
Всі шукають ідеал.
Десь за хмарами літають,
Не спускаючись на жаль

Коли спустяться - вже пізно,
Ідеалів розберуть.
Ось чому вони капризні,
Мужиків весь час гризуть.

І не мають вони втоми,
День і ніч пиляють нас,
І в хатині, і в хоромі,
Не лікує їх і час.

Вони так до цього звикли,
Пальці в рот їм не клади,
Все показують нам ікла,
І доводять до біди.

Не дають чарчину випить,
Все що робимо не так,
Щоб в такій клоаці вижить,
Допоможе лиш первак.

Треба їм не підкорятись,
Жити розумом своїм.
Випивати, не валятись,
Показати силу їм.

На плітки не потурати,
Мужики ми кум, чи ні?
Владу треба в руки брати,
А то будем на мілі.

Заживем, як фараони,
Все на таці піднесуть,
М'ясо, сало, макарони,
Ще і випити дадуть.

А жінок - в рабині, куме,
Хай сповідують гріхи,
Щоб були ясними думи,
Й прикусили язики.

Куми довго розмовляли,
Про жінок, і про любов.
Йшли по вулиці, петляли,
Відпочили – будь здоров!