щиро вдячна словам мови - серцю любо й гарно,
то й моя любов до неї не пропала марно -
щось пишу та відчуваю, як чарівно ллється -
наче та вода джерельна, спраглим серцем п’ється:
то співає водограєм, то в гаю щебече,
соловейком тьохка дзвінко, сонечком лоскоче,-
розігнеться тіло стрімко, очі мов дівочі -
сяють, щоки рум’яніють, лагідно за плече
обійме мій чорнобривий - до мене сміється -
навернув мене до мови та й радіє з того,
що удвох її шануєм! пригорне до серця:
- нам дала земелька мову й шмат хліба святого!
тож шануймо, мовці, мову свою милозвучну
стародавню та чарівну, лагідну та й гучну