Оберiг

   
За які гріхи страждає
Україна всі віки?
Вона спокою немає,
Вибирає все шляхи.

А шляхи бувають різні,
Всі вони кудись ведуть,
Ми давно в такому стані,
Нас нікуди не беруть.

Нам ніхто не допоможе,
Треба йти своїм шляхом,
Кожен зробить все що зможе,
Все закінчиться добром.

Нам життя це будувати,
Щоб була одна сім’я,
З розумом шляхи шукати,
Кожен знав своє ім’я.

Треба, люди, об’єднатись,
Щоб мета була одна,
Україною пишатись,
Щоби сильною  була.

Досить нас уже повчати,
Як навчали всі віки,
Не давали розмовляти,
Так жили усі роки.

Вони  швидко пролітають,
А у нас один «роздрай»,
Не тих кумирів вибираєм,
І мріємо усе про рай.

А біль роками точить душу,
Про це не згадувати гріх,
Розповідати людям мушу,
Щоб об’єднати їх усіх.

Уміли ж пращури єднатись,
Коли біда у них була
І перемогами пишатись,
Не роз’їдала їх іржа.

Радіти нам нема причини,
Ми все щось робимо не те,
І все долаємо незгоди,
Набридло вже життя таке.

Себе нам треба поважати,
Робити менше помилок,
На рідній мові розмовляти,
І все виконувати в строк.

За це нас  будуть поважати,
В житті нема легких доріг,
Повинні ми не забувати,
Що Україна  - оберіг!