Нехай таке і не присниться…
Ми, босоногії хлоп’ята,
У місті знали всі крамниці,
Могли де хлібом торгувати.
Забути я не взмозі й досі:
Ми ціну хлібу пізнавали,
Як в кулачках дитячих гроші
Крізь сльози й натовп просували.
Хоч ребра чергою пом’яті,
Та й ноги не топтали ніби,
Додому все ж несли завзято
Обкусані краюхи хліба.
---