Кіт Сергій,нахмурив брови.
Та й підходить до корови.
Щось муркоче їй своє.
А вона собі жує.
Той пішов до барана.
Спригнув з стріхи,та й пета.
По своєму,по котячи.
А баран-ніби не бачить.
Розлютився кіт Сергій.
Господарство це відстій!
Розуміть,ніхто не хоче.
Розігнать всіх поза очі!
Нащо нам такі корови.
Що не цінять мої брови.
І баран,ні в що не ставить.
Можу я тебе заставить.
Та нема мені коли.
Бо накриті вже столи.
Мій господар сіда їсти.
Треба,на коліна лізти.
17.11.2013.р