Запах шавлії
Я так люблю, як пахне шавлія!
Така вона... Замріяно-бентежна...
Душа купалась в радості безмежно,
Як на буграх по ній блукала я.
Її лілові квіти-колоски
Мені до рук схилялися уклінно...
І я в траву ставала на коліно -
Стебло зірвати, в хату принести.
Я так люблю, як пахне шавлія...
Метелики на ній відпочивали...
І, звісно, що і я й вони не знали,
Що не верну до краю більше я...
Удома шавлія росте давненько,
І пахне, як ота вона, з бугрів...
Чомусь лише, той запах не зігрів,
Хоча б на мить, сумне моє сердЕнько.
- - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Запах шалфея
Я так люблю, как пахнет шалфей:
Такой он... мечтательно-беспокойный...
Душа купалась в радости бесконечно,
Когда на холмах по нём бродила я.
Его лиловые цветы-колоски
Мне в руки склонялись с поклоном...
И я в траву становилась на колено -
Стебель сорвать, домой принести.
Я так люблю, как пахнет шалфей...
Бабочки на нём отдыхали!
И, конечно, что и он и они не знали,
Что не вернусь в край больше я.
Дома шалфей растёт давненько,
И пахнет, как тот он, с холмов...
Почему-то лишь, тот запах не согрел,
Хотя б на миг, грустное моё сердечко.