Відлягло…Відболіло…Схололо…
Відлетіло в минуле, кажись…
Ти, самотність, що поруч зі мною,
В мої очі сумні не дивись…
Відкохали…Навіщо причини?
Вже тепер не рахуємо дні…
І по вікнах лупцюють краплини,
Як розбійники дощові…
І до чого упертість завзята?
Гордість, твоє кинуте, Ні!
Все найкраще, з життя, було взято…
І залишивши смуток мені…
Я змирилась…тебе відпустила,
А в душі серце крає від болю…
Мабуть доля моя так схотіла…,
Відлягло…Відболіло…Схололо…