В холодном мире, злом, недужном,
Где счастье ткём из слов: «Прощай!»,
Простим ли мы с тобой друг дружку
За ту нежданную печаль?
Иль век нам будет эта кара?
Что за терзанья, Боже мой!
За то, что сердце трепетало
Так пылко в нежности немой?
За те душевные приветы?
За тихий взгляд, что так пьянит?
Пусть это солнышко посветит,
Тоска пусть эта прозвенит.
Оригинал
У світі злому і холодному,
Де щастя зіткане з прощань,
Чи ми пробачим одне одному
Цю несподівану печаль?
Чи будем вік себе картати?
Але за віщо, Боже мій!
За те, що серце калатати
Посміло в ніжності німій?
За ті передані привіти?
За тихий погляд, що п;янить?
Нехай це сонечко посвітить,
Нехай ця туга продзвенить.
На фото Лина Костенко.