Донецький кряж,край скифів
савроматів,
Степи безкраї тануть уві млі,
Де досі ще не можуть розпізнати
Святих скарбів священої землі.
Мовчать кургани,ковила поникла,
Неначе ядер тут забрав життя.
Прийшли великі племена і зникли -
Століття запустіння й забуття.
А потім "молот-баба"гув набатом
І груди розтинав земній корі.
Скарби шукали козаки завзяті -
І воїни,і перші шахтарі.
І чудо-камінь донесли нащадкам
Неначе серця Прометея жар.
Цінуймо ж цей дорогоцінний спадок
Сьогодні так занедбаний,на жаль.