Ставки

Борис Мохонько
   
Ставок по яру розливався,
Куди не глянь, кругом вода.
Рибак під верби заховався,
На поплавки все погляда.

А верби хиляться до ставу,
Полощуть листя у воді.
Качки шукають собі страву,
Про щось курличуть у тіні.

В обідню спеку сонце гріє,
Тепло над ставом завмира.
Під верби холодочком віє,
Де риба хвилю підійма.

Вода в промінні виграває,
Дорослих манить і дітей.
Під вечір гомін затихає,
А завтра знову гомін цей.

Ставки у пам’яті роками,
Сьогодні тягне до них знов,
З дитинства з ними виростали,
До них у нас палка любов.