* * *
Блакить прозоріє, синіє,
ледь зеленавіє на схід.
Ще літній теплий
вітер віє.
Блаженно, тихо угорі.
А ніч все глибше вистигає,
Аж серце битись не встигає
І жаль тамуючи, горить,
І разом з місяцем жевріє.
Далекий відгук, тихий крик.
І хтось незримо пролетить,
І щем сльоза гаряча змиє.
* * *
Мов коні здиблені, здіймається гроза
І гонить перед себе мертве літо.
- Не говори мені, кусаючи вуста,
Слова шорсткі, мов обгоріле листя.
Той гуркіт розриває пути лжі,
Тріпоче твої коси шарпкий вітер.
А ми стоїм край неба,
на межі,
І молимо очима ще хоч миті.
А хмари зблискують.
А курява зліта.
Любов вмира.
Кривавляться вуста.