Вереснева віхола.
Я завмерла. Не стало дИхання.
А тоді - попустило трохи...
Вересневим безумством віхола
Враз накрила. Чи, може, рОки?...
У обличчя жбурляла золотом,
Рвала клапті в листковім пледі,
І в тунелі зникала молодість
На старому велосипеді...
Не спинити. Шляхи розмічені.
Не повернеться.
Не озветься.
...Озирнулася юна дівчина...
Ні, не я.
Відлягло від серця...