Ось і знову душа моя в пастці,
Що робити і як мені жить,
Не звеличитись щоб і не впасти
Перед Богом, людьми не на мить?
Скільки мудрих і розумом гідних,
Для яких я гріховний пііт.
Як мені з мудрецями на рівних,
Як із підлими жить в світі літ?
І живу я в тривогах і смуті,
Між землею і небом мій пласт,
Не звеличусь – земля не відпусте
Не принижусь я – небо не дасть!