ШОН МАКЛЕХ
Шибеник вiтер (http://www.stihi.ru/2013/11/01/10656)
________________________________________________________
На сумних ольстерських пагорбах
Чоловіки танцюють свої дивні танці –
Джигу шаленого полум’я
На межі світла і темряви
(Одвічної),
Грають ірландські мелодії
На залізних скрипках
Вусатого інженера Кольта.
На цих пагорбах споконвіку
Люди не вміли робити нічого
Окрім музики
(Бо все суще – це музика).
Шибеник вітер –
Холодний, як сторінки чорної книги
Старого книжника з Деррі,
Золоті листя ясена
Несе в мої кудлаті сни
Старого схимника неіснуючої віри.
Моя торф’яна Хіросіма!
Мій вітряний Тір Еогайн!
Відколи тебе покинули
Королі честі і звичаїв
Тисяча шестисот сумного року*
Віддаючи все зайдам,
Що назвали цю землю своєю,
Відколи віра
Замість Бога
Змусила шанувати
Чорного короля,
Відтоді банші**
Співають свою пісню нам –
Тільки нам…" Высокой тебе виселицы в ветреный день!"
Примітки:
* - у 1607 році ірландська аристократія після поразки чергового ірландського повстання проти поневолювачів назавжди покинула острів. Це ввійшло в історію як «втеча графів».
** - якщо вам банші не співали свою пісню чи ви її просто не чули – значить вам пощастило…
" Высокой тебе виселицы в ветреный день!"
(Ирландская народная поговорка)
На ольстерских холмах печальных
У мужчин и такие же странные танцы -
Джигу безумного пламени
Света и тьмы на грани,
Тьмы, тьмы...
(Извечной).
Звучат ирландские песни
На скрипках железных
Усатого инженера Кольта.
На этих холмах спокон веку
Люди
Ничего не делали лучше,
Музыки кроме
(Ибо она - всё сущее )!
А ветер - висельник ,
Холодный , как страницы
Чёрной той книги
В Дерри, у старого книжника.
Он лист ясеня рыжий
Несёт в мои лохматые сны -
Старого схимника
Несуществующей веры.
Моя торфяная Хиросима!
Мой ветреный Еогайн Тир!
С тех пор, как тебя покинули
Чести и порядка короли
Тысяча шестьсот печального века,*
Отдавая всё захожим,
Что назвали эту землю своею,
С тех пор как вера
Вместо бога
Заставила уважать
Чёрного короля
С того времени банши**
Поют эту песню нам -
Только нам...
Примечание :
* - В 1607 году ирландская аристократия после поражения очередного ирландского восстания против поработителей навсегда покинула остров. Это вошло в историю как «побег графов».
** - Если вам банши не пели свою песню или вы её просто не слышали - значит, вам повезло.