http://www.stihi.ru/2012/08/13/2357
так завмира душа в благім пориві ґречнім -
і в світі всі слова здаються недоречні,
коли б то намагавсь прославити ваш вірш
та ваше чуйне серце! - заклякла аж не гірш
тих велетнів-дерев, що споконвіку мріють
досягти вітами зірок - й тихцем німіють...