Дзвінко Петька закричав:
«Вовка пташку упіймав.
Класно Вовці – в нього пташка,
Не аби яка комашка».
Мотузок Володька взяв,
Міцно вузол зав’язав,
Пташку за один кінець.
Був той пташка – горобець.
Бавивсь цілий день Володя,
В гору пташку підкидав.
Бідний пташка трепетався –
Сили майже вже не мав.
Серденько пташине б’ється,
Виривається з грудей.
Пташка жалібно чіріка,
А Володька кричить «Гей!
Зараз всі ходіть до мене –
В мене пташка-горобець.
Серед вас я самий перший,
Самий кращий, молодець».
Всі стояли, любувались,
Як страждає горобець.
Всі Володьку забуялись,
Бо Володька – молодець.
Обізвалася Танюша:
«Вовка, ти, не молодець.
Припини мучити пташку.
Хватить, досить вже, кінець!»
Слава Богу, пташка вижив,
Розійшлися малюки…
Цей урок, для вас повчальний,
Я даю вам залюбки.
*****