Тобі не одиноко в пантеоні?
Не докучають протяги і чад свічок?
Тримати світ мій не стомилися долоні?
Мовчиш? Ну що ж, тоді я теж "мовчок".
А нам закінчити було потрібно справу.
Що, геть пропав до неї інтерес?
Зі мною стало зовсім нецікаво?
А й дійсно, нащо він тобі цей стрес?
Мабуть, несправедливий я до тебе,
І за нав'язливість свою себе корю,
Але ж, беру осіннє в свідки небо,
Хвилююсь нащось і чомусь боготворю.