зніяковіла думка в музиці стихій
і подив закотивсь кудись під серце -
триванням вічності нам, милий, перший сніг
тремтливим почуттям та сяйвом з віхол в'ється
*
на день народження твій, любий, раптово випав перший сніг!
і так тривало кілька днів - гадала, вже тепла не буде,
сніг йде з дощем, усе погубить - шкода ж бо квіточок моїх,
вже впали деякі на землю - ніяк не встигнуть розпустити
тендітні пелюстки до сонця - стурбовано дивлюсь в віконце,
аж сонце по усюдах всіх - мене мій щирий світ вітав!
то бабине вернулось літо, вкарбоване в яскраве світло, -
хоч на Покрову знову холод, вже ж подарунок мій буяв
в садку чарівним морем квітів - рокарій з каменю й рослин
створили разом навесні
з тобою, любий мій і милий
*
в тремкий полон безмежності чарівні
беруть барвистим радісним життям,
не опираюсь їм - сама здаюсь чуттям -
най дух мій огортають десь на рівні,
де відбувається свідомості буття,
триванням вічності чудовим на землі
в красі своїй о кожній порі року
о3 - 12.1о.2о13