Десь, на узбіччі Чумацького Шляху
в магнітних полях галактичних плантацій
блукали планети без смутку та страху,
в полоні взаємных орбіт - гравітацій.
В імлі кришталевій звучали роками
шалені мотиви космічних романсів.
І протуберанцями, наче руками,
їх пестили зорі замріяним вальсом.
І мрії, і сни, і тендітні орбіти
співпали в безмежжі єдиної ери.
І вітер космічний, духмяний, як квіти,
іонами збуджував їх атмосфери.
Дрібними дощами в імлу кришталеву
лягла на планети незатишна осінь.
А, згодом, холодним кайданом сталевим
скувала зима зачаровану просинь.
Десь за межею космічних фантазій
блукають, шукаючи стежку до щастя,
загублені в просторі, в русі і в часі
дві дивні планети холодно - сріблясті.