Поодинокi вiкна

Петр Коваль
Поодинокі вікна і
Далекі зорі,
А місяць плавиться в журбі
В небеснім морі.

Туманом місто криє ніч
Доволі пізня.
Про що вестись тут буде річ?
Ми - дуже різні.

Так важко спільне віднайти,
Та все ж шукаю.
Тримають Землю не кити,
Любов тримає.

Туман густішає,але,
Мабуть на горе,
Все і майбутнє, і буле
Ховали шори.

На жаль, я все це зрозумів
Занадто пізно.
Коли прозрів, вже бракне слів,
Щоб скласти пісню.

Мовчати - рішення просте,
Але нікчемне.
У небі місяць ще цвіте,
Без зір там темно.