Пізня осінь.
Золото.
Наче сколоте,
Під ногами.
Небо вилилось,
Перевтілилось
Вниз струмками.
СтОвбури
Розчиняються
Геть у хмарах.
Сяйвом золота
Непрозорого
Душі марять.
Враз засліплює
Як лелітками
Неба прОсинь.
Павутинками
Хмари виткала
Пізня осінь.