... и. Мы... уйдём.
Лесам...
(звенеть...!) Всё... также.
...
Задумчивой. Волшебной... тишиной.
К.К.
...
...
Robert Frost
Публикация рецензии на «Йейтс В. Б. Троянда свiту. Переклад»
Хто снив отим, що промине краса мов сон?
Скорботним гонором черлені сповнені уста
Бо все минає – істина одвічна і проста
З отих часів, як спопелів хоробрий Іліон
І Уснеха синів ковтнула чорнота.
І ми в турботах і журбі розвіємось мов дим,
Та серед лиць людських, що линуть із землі,
Під піною небес, де зорі відцвіли
Поміж блідих громад води, під вітром крижаним
Постане образ самоти.
Архангели, схиліться перед нею у небесній висоті!
Для вас раніше, аніж вперше стукіт серця пролунав
Над прірвою Небес Бог втомлений літав
Він розстелив зелений світ в одвічній доброті
Щоб ніжки ці блукали в самоті.
...
Публикация рецензии на « Йейтс В.Б. Роза мира . Перевод »
... снилось это? Кому...
(что пройдет красота...) Как сон?
...
... скорбными. Складками...
ЧервлЁные!
(пОлны...) Уста...
Ибо. Проходит. Всё...
Истина. Вечная! И... простая.
...
...
... с тех. Пор.
Как... в прахе! Храбрый Илион. Уснех...
Сынов...!
Сглотнула. Чернота.
... и. Мы...
(в заботах и печали...
Развеемся как... дым.
...
Но... среди ликов человеческих...
(которые...
Уносятся с земли...
(в небесной пене...!) Где звезды. Отцвели...
Там!
Средь (бледных...!
Скопищ водяных...
Под ветром!! Ледяным...
... родится.
...
Образ (одиночества...
...
Архангелы! Склонитесь! Перед Ним!!
(в небесной...
Высоте.
...
И раньше...
(чем впервые...!
... раздался!! Сердца... стук.
...
(над пропастью...) Небес...!
... устало. Бог. Летел.
...
Для вас. Он...
(расстелил...!!) Зелёный свет...
... в извечной! Доброте.
...
...
... чтоб. Ножки эти...
...
(в одиночестве...) Блуждали.