Кохання

Тамара Романова
Був  звичайний  зимовий  вечір.  Вона  як  завжди  засиджувалась  допізна  на  роботі.  Потім  тягнула  до  дому  купу  різних  контрактів,  щоб  у  домашньому  затишку  ще  раз  переглянути  і  знайти  помилки.  На  хвилинку  Вона  відволіклась,  десь  заграла  ніжна  мелодія  яка  віднесла  Її  в  чудовий  край  мрій.  .  .
Душа  відчула  дивне  десь  там  на  Небі  тепло.  Коли  вона  туди  піднялась,  то  зустріла  іншу  душу,  яка  випромінювала  це  дивне  світле  і  таке  привабливе  тепло.  Мабудь  то  Янголи  і  Боги,  що  на  Небі  готували  цю  зустріч  цих  двох  душ  зовсім  чужих  і  далеких  людей. 
Вони  зустрілися,  але  не  відразу  зрозуміли,  що  долі  їх  дуже  схожі  і  Вони  можуть  дарувати  один  одному  тепло.  Минали  дні  та  тижні,  а  душі  цих  людей  страждали,  бо  зрозуміли  ,  що  потрібні  один  одному  саме  тепер.
Пройшов  ще  якийсь  час  і  двоє  цих  різних  і  таких  схожих  людей  зустрілися  і  відразу  відчули,  що  поміж  них  щось  промайнуло  таке  легке  і  чуттєве,  тендітне  та  жагуче,    солодке  та  нестримне.  .  .  Це  було  Кохання!
Один  одного  Вони  зігрівали  та  пестили,  дарували  ніжність  та  тепло.  .  .  Та  час  на  зустріч  минав  і  доля  знов  їх  роз'єднала.  Життя  змінилось  у  кожного  з  них.  Вона,    по  Ньому  страждала,  Він  -чоловік,  всі  почуття  в  собі  беріг.  Але  минали  дні  і  ночі  і  так  сталося,  що  доля  знов  їм  подарувала  ще  один  шанс.  Вони  один  одного  кохали,  душі  від  щастя  розквітали.  .  .А  серця  стукали  в  один  такт.  Кохання  було  яскраве,  серця  палали,  а  душі  з'єдналися  в  одне  велике  і  безмежне  почуття  любові.
Буває  в  світі  таке  кохання,  але.  .  .інують  перепони  у  житті.  .  .