Листья, как желтые бабочки, роем
Падают с яблонь в горящий костер.
Ветер развеет золу тонким слоем,
Призрачным станет наш летний шатер.
Голые ветки коснутся случайно
Хмурого неба смиренной мольбой.
Я прошепчу твое имя, чтоб тайна
Стала известна, и свет голубой
C неба пролился сквозь серые тучи.
Сад задыхается в едком дыму.
Кто предначертан? Кто просто попутчик?
Я до сих пор не решу, не пойму…
15.10.2013 г.
Фото Лапаника Артема (моего сына)
***
http://stihi.ru/2020/10/21/6398
ХТО МІЙ ОБРАНЕЦЬ? ХТО ПРОСТО ПОПУТЧИК?
Листя, мов жовті метелики, роєм
Падає з яблунь в багаття, в вогонь.
Попіл розвіється вітра розбоєм,
Стане шатер літній мревом, либонь.
Голі гілляки торкнуть випадково
Смирним благанням святі небеса.
Тихо ім’я прошепчу, одне слово,
І таємниця – по світу гаса.
З неба проник промінь сонця – лазутчик.
Сморід від диму в саду, ні дихнуть.
Хто мій обранець? Хто просто попутчик?
Як зрозуміти, ніяк не збагну...
Валентина Лысич