Я безумом завдячую весні.
Я знову юна. Знову. Знову. Знову!
Я почала літати уві сні
І розцвіла, як гілка калинова.
Я навіжена? Так! Та я люблю.
Люблю як вперше - палко і нестерпно.
Я свою осінь щастям захмелю,
Мої літа - то не моя провина.
Весна прийшла, й принишкли всі жалі,
Я відмогтись від серденька не взмозі,
Бо вже давно живу на цій землі
Як той горох безрадний при дорозі.