Розбурхані оси думок наболілих
Знов жалять нестерпно і крають без меж.
Мов хочуть пролізти у душу щосили
І там утворити безладдя пожеж.
Кругом бур’яни, оселилися поруч,
Чужих надоїдливих слів і повчань.
Ретельно маскують від гострого зору
Тендітні ростки моїх власних бажань.
Спасіння одне: підкоритися серцю,
Торкнутися неба долонею мрій.
А оси думок, у вогні квінтесенцій,
Знешкодить вночі невгамовність надій.
10:05, 15.10.2013 рік.
Зображення: http://www.vtropiki.com/tropicheskie-strashilki/evol/