За океаном снів
Любов мою візьми.
Ти не сумуй і не здавайся, і пам’ятай, що ми
Лише остання мить,
Герої старих книг.
Нас написали та роздали, не чуючи наш крик.
І я щоразу згадую нас знов,
Бо в нас з тобою мимоволі братська любов.
Бувай!
Ми більше не побачимось
І навіть не дізнаємось,
Що ми,
Ми зникли назавжди.
Бувай!
Бо ми лише лунатики,
Що увійшли в Клімбатіку
За ним,
За дивом дорогим!
Бувай!...
За океаном снів
Любов мою порви –
Так буде легше нам забути друг другу назавжди!
На пагорбі в тиші
Тепер наш вічний дім,
Але як сумно, як же сумно – я тебе люблю!
І я щоразу згадую нас знов,
Бо в нас з тобою мимоволі братська любов.
Бувай!
Ми більше не побачимось
І навіть не дізнаємось,
Що ми,
Ми зникли назавжди.
Бувай!
Бо ми лише лунатики,
Що увійшли в Клімбатіку
За ним,
За дивом дорогим!
Бувай!...