Невчасно... Невчасно! Гірка безнадія.
Тижневі турботи тихенько вмирають.
Безсоння щоночі без тями радіє;
Вигадує шлях до примарного краю.
Я знов заблукала на дивній дорозі,
Я йду, немов привид, шукаючи вихід...
Як Генцель і Гретель, напевно, я в змозі
Залишити слід за собою із крихіт...
Можливо, все зміниться. Стане ясніше
Колись... Але зараз потрібно чекати.
На згадку мені залишається тиша,
Повільно саджаючи мозок за ґрати...