Ми живемо в часи свободи слова.
Вже надто звикли... іноді, бува,
Коли щось кажемо комусь ми знову,
Чи відповідь несемо за слова?
І чи цінуємо таке надбання,
Омріяне поетом тих часів?
Котрий страждав за всі свої старання
Та саме цього він тоді хотів!
В серцях щемить і очі наші плачуть,
Пізнаючи жінок описаних буття.
Його рядки свої відмітини позначать
В наших думках на все наше життя!
Описував Кобзар красу країни
І навіть води вічного Дніпра.
Він вболівав за долю кожної родини,
Справжній слуга нестримного пера!
Верхи тоді боялись недаремно
Його пера... Та він скільки років
Писав про правду вправно й достеменно,
Про злу й жорстоку долю кріпаків.
І навіть в заборонах і вигнаннях
Все наболіле в прозу він вкладав.
В тяжких умовах і нових ваганнях,
По-іншому, та все одно писав!
Ми живемо тепер в країні “вільній, новій”.
Давно здійснились мрії бунтаря!
Цінуйте ж дух свободи в кожнім слові,
Й шануйте заповіти Кобзаря!