***

Марина Довбня
У кубельці згорнувся калачиком сонячний котик,
і закутий у сни вечір стомлено сів на поріг.
А мені б на крило і відчути повітря на дотик,
відшукати би власну одну у сплетінні доріг.

Свої біди на плаху зжену під загострене лезо,
заліковую рани і знову готова у бій,
підібрати би вчасно  до сірих невдач антитезу
і зуміти зігрітися посеред лютих завій.