Ніч. Рогатий Місяць вийшов
Золотавим ліхтарем.
І у просторі затишнім
Розглядає свій гарем.
Кожна зірка поряд блиска
І увагу приверта.
Кожна — справжня одаліска!
Гарна ця, іще ота...
Мов султан перебирає
Усіх подружок своїх.
Про кохання він не знає,
Він живе серед утіх!
Але є одна маленька,
Навіть слабо мерехтить,
Але в ній уже давненько
Вогник ніжності горить.
І він зовсім не згасає,
А яркіша знов і знов!
Час минає. В ній зростає
Найсправжнісінька любов!