***

Наталья Лобастова
Твої  очі, як волошки в житі,
Голубого неба синя вись…
Погляд ніжний, лагідний, відкритий
Тільки ти, в мої одні,  дивись…

Не сумуй, що сонце на закаті,
Що ще недопещені вуста…
Плещуть в слід сусіди язикаті,
І без тебе вулиця пуста…

Твої очі, найкращі на світі,
Я, цього нікому не скажу…
Я нарву волошок синіх в житі,
І сама, переступлю межу…