Ностальгiя

Ирина Визняк
      
Романтичні хвилини блаженства,
Ви так рідко хвилюєте кров,
Та звабливим чаруючим жестом
Думку в спогади кличете знов.

Знов в чуттєвому морі купаюсь,
Знов в руках невблаганних тремчу,
Знов люблю, знов грішу і не каюсь,
Твоє ім’я мрійливо шепчу.

Знов минуле обійми відкрило,
Знов дивлюсь почуттів серіал,
Знов бажанням вдягаю вітрила
І затримую ніжності шквал.

Лиш на мить. – Й знову смуток торкає,
Розкриває тенета печаль.
Ностальгія ятрить. Не минає…
Знов розкручує згадок спіраль.

Відійшло. Відцвіло. Відлюбилось…
Лише спогад жагою щемить.
Щастя в вирі життя загубилось,
Пролетіло, як блискавка-мить.

Весно, трепетом струн озовися,
Позаквітчуй любистком літа.
Незабутніх захоплень жар-птице,
До моєї душі завітай!