Дощ, можливо, освіжає,
Але все ж заповнює думки.
Потім він за стінами згасає,
Не торкнувшись голої руки.
Телевізор візуалізує
Думки, призначені для мас,
І кожен, дивлячись, куштує,
Формуючи в собі загальний смак.
Я, у роботі над собою,
Чомусь поглянув у його нутро,
І голова заповнилась журбою
Від людських страждань ефектом доміно.
Україну погризли черви,
Пригрілись у радянській забудові.
І тих, хто начебто не проти,
Ведуть дивитись на козацькі зорі.
А злива все падає на землю,
Пройшовши природний колообіг.
І хробаки розпушують її.
Чи змінюються наші суті?