Ганна Осадко.
PRO WICZNIST.
Глеб Ходорковский (перевод).
Поговорили:
- может…?
- нет, не время..
и разошлись – водою и землёй
два одиночества - две мудрости и двое -
с тавром бессменным:
«ВЕЧНОСТЬ»
на челе…
…а в мире, где проходят боль и слёзы,
где смех проходит и пройдёт любовь,
где лето-осень – пылью серебристой
на крыльях бабочки – вот есть – и нет их,
так тяжело быть тем, кто не проходит…
… … … … … … … … ,. .
…ты открываешь двери: »Дорогая,
я так устал, ну, где ты, сердце, где ты? –
нет никого, и только прах и пыль,
осевшие на зеркалах и книгах,
лет сто прошло, как нет её уже,
лет, эдак, с триста и другой не будет –
как пережить и как переболеть,
когда ни дням, ни снам конца не видно,
коль дан нам божий дар (иль божья кара) –
идти вовек дорогой в никуда…
* * *
Pro Vichnist
Ганна Осадко
погомоніли:
- може...?
- ще не час...
і розійшлись - водою та землею -
дві мудрості_самотності_людини,
з тавром незмінним:
"ВІЧНІСТЬ"
на чолі...
...у світі, де минущі біль та сльози,
де сміх минущий, де мина любов,
де літо-осінь - як пилок сріблястий
із крилець бабки - є - і вже нема -
так важко бути тим, хто не минає...
***
...ти відкриваєш двері: "Дорога,
я так втомився, де ти, серце, де ти?" -
нема нікого... пилюга і пил
осіли на дзеркалах і на книгах,
її немає років сто уже,
а іншої не буде років триста -
як перебути, як переболіти,
коли нема кінця ні снам, ні дням,
коли богів дарунок (чи покара) -
іти довіку шляхом у нікуди....
© Copyright: Ганна Осадко, 2013
Свидетельство о публикации №113061703069