Багато недоказано, багато заборонено,
А ти ще й досі маришся, ще віришся мені.
Забутими дорогами, печалями, тривогами
Приходиш уві сні.
Я в очі задивляюся твої палкі, нескорені,
Де всі на світі вірності сплелись в одне життя.
Я за твоєю ніжністю, за правдою, за вічністю
Сумую, як дитя.
Якби до тебе, ненько, пригорнутися голубкою
І музики напитися з гартованих грудей,
Бо я втрачаю в хаосі міської «делікатності»
Довіру до людей.
Ти названа Великою, щоб діти не розтратили
Твою священну велич у швидкості життя.
Цвіти, моя Бурімко, і над Сулою стрімко
Зривайся в небеса.