Вишиванка мого життя
«...І вишите моє життя на ньому»
Д. Павличко
Вишивається життя мого сорочка,
Є в ній хрестики , квіточки і листочки.
Є і чорне на ній, і червоне,
Рік за роком стіжком нитка тоне.
Оце тут я була ще маленька,
Візеруночок йшов рівненько,
А ось тут росла, закохалася,
Нитка цвітом цвіла, запліталася.
Це від гілки ростуть два листочки-
Це кохані мої два синочки.
А це квіточка, ніби сонечко –
Це коханая наша донечка.
Вже готовий рукав й половиночка,
Візерунок ляга щогодиночки.
Вже й онучок отут – мала ягідка.
А попереду ще стіжки, повні загадки.
Вже весна моя й літо вишиті,
Про кохання моє скажуть вишні ті.
А в же осінь моя вишивається,
Ще лиш тільки зима залишається...