Вольный перевод с украинского:
Сентябрит... дни идут на убыль...
Пахнет вечер дождем непрошеным.
Помню руки твои и губы…
Я один под ольхами взмокшими…
Что твое опозданье? Миг ли?
Час ли, месяц ли минул нынче?
Всё насмешка. Надежды сникли,
Мона Лиза с холста да Винчи…
Вот тебе и дождался счастья!
Чудо света, моя Минерва!
Ни сочувствия, ни участья...
Раскатившийся гром – по нервам!
Оригинал:
"О, скільки за життя буває щасть!
Останнє з них – на перше часто замах."(Ігор Павлюк)
Дев’ятнадцяте вересня. Дощ
Пахне вечір сирою безвихіддю.
Бідний родич загублених доль,
Я один під намоклими вільхами.
Ти спізнишся – я знаю… На мить?
На годину, на місяць, на вічність?
Усміхнулась – верзеться – й мовчить
Мона Ліза з картини да Вінчі.
От мені і останнє зі щасть!
От і чудо архістратигове…
Грім – по нервах… По серцю – час.
Я один
під краплями
стиглими…
Сентябрь-2013